10-А українська література
26.10.2022
Тема.КОМЕДІЯ І. КАРПЕНКА-КАРОГО «МАРТИН БОРУЛЯ», ЇЇ СЦЕНІЧНА ДОЛЯ.
Перегляньте відеоурок
Історія написання.
Твір «Мартин Боруля» написано в 1886 році під час новочеркаського заслання.
В основі сюжету справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.
Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого благородного статусу, але так і не досягнув омріяної мети, оскільки в багатьох паперах по-різному фігурувало прізвище предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Саме цей факт став формальним приводом для відмови в затвердженні роду Тобілевичів у дворянському званні.
Темою п’єси послужило таке досить поширене явище, як бажання представників приниженого і обмеженого в правах третього стану перейти в стан вищий, прагнення багатого селянина дорівнятися до дворянства. Ситуація відома ще від «Міщанина-шляхтича» Ж. -Б. Мольєра. Тільки в І. Тобілевича прагнення Мартина «вийти на дворянську лінію» — це спроба самозахисту «маленької людини» у несправедливому суспільстві.
На прикладі образу головного героя — Мартина Борулі І. Тобілевич розкриває конфлікт здорової народної моралі з «манією» дворянства, породжений відстоюванням ним своєї людської гідності.
Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»
Жанрові особливості.
Позиція Карпенка-Карого орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в «Ревізорі» М. Гоголя: «Над чим смієтесь? Над собою смієтесь». Саме цей гоголівський сміх крізь сльози й визначає пафос твору Івана Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси — комедія. Трагікомедією вважає цей твір Авраменко О. М.
Теорія літератури.
Трагедія виникла з жалібних ритуальних пісень, що супроводжували принесення цапа в жертву богові родючості та виноградарства Діонісові. Це драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і, як правило, гине.
Українська трагедія зародилась у XVIII ст. Найпомітніші зразки цього жанру у вітчизняній літературі — «Облога Буші» М. Старицького, «Украдене щастя» І. Франка.
Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчано негативні суспільні й побутові явища, змальовано смішне.
Початки української комедії — в інтермедіях і вертепних драмах XVII-XVIII ст. Яскраві зразки комедії у вітчизняній літературі — «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, «За двома зайцями» М. Старицького.
Трагікомедія -синтетичний драматичний жанр, у якому поєднуються прикметні ознаки трагедії й комедії: «Сто тисяч», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого та ін.
Тема: дворянство як міф про краще життя.
Головні ідеї: викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві; засудження підміни особистих цінностей становою належністю.
Композиція: п’ять дій.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Опрацювати матеріал підручника. Знайти в п’єсі І. Карпенка-Карого рядки, які характеризують Мартина Борулю.
2.Виконати тестові завдання
https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4440717
Комментарии
Отправить комментарий